Навіщо Путін заслав Пригожина у Білорусь та що буде із Лукашенком: інтервʼю помічника Тихановської

Навіщо російський президент Володимир Путін вислав заколотника та очільника ПВК "Вагнер" Євгена Пригожина до Білорусі та як цим скористається самоназваний президент Білорусі Олександр Лукашенко — в інтервʼю Новини.LIVE розповів Франак Вячорка. Він — головний радник лідерки опозиції Білорусі Світлани Тихановської.

— Кажуть, Пригожин уже у Білорусі. Чи є цьому підтвердження?

— У нас поки немає підтверджень, але ми за цим слідкуємо — чи приїхав сам Пригожин, чи привіз з собою своїх головорізів. А якщо і привіз, то скільки саме і що їм запропонували. Вчора чули від Путіна таке: або вагнерівці підписують контракт із російською армією, або ж їдуть у Білорусь. Тому кількасот або ж кілька тисяч із них реально можуть опинитися у Білорусі.

— Чому саме Білорусь? Як наче у Росії їм вже мало місця.

— Думаю, ця ідея прийшла в голову у Кремлі, Путіну. Йому треба заховати обличчя через суботній путч (мається на увазі похід ПВК "Вагнер" на чолі із Євгеном Пригожиним на Москву. — Ред.).

Для чого це робиться? Щоби з одного боку контролювати Пригожина, аби він був і далеко від Москви, і водночас і не задалеко. Щоб можна було пильнувати за ним через Лукашенка — що він буде робити і як буде поводитися. У Росії у вагнерівців забрали приватну ліцензію на проведення діяльності, а Лукашенко пообіцяв її відновити. Я думаю, це і була частина угоди, про яку спершу повідомив Лукашенко, а вже потім і російські ЗМІ.

— Якщо у Білорусі опиняться тисячі вагнерівців, які відомі своїми звірствами в тому числі й щодо цивільного населення, якою тоді є небезпека для звичайних білорусів?

— Так, це є небезпека. Адже і вагнерівці, і російські солдати, і ядерна російська зброя створюють тиск на білоруський суверенітет.

Ми розуміємо, що вагнерівці — це не солдати і не люди з вищою освітою. Вони вбивають і катують людей і робитимуть це, аби не втратити навиків.

Лукашенко казав, що вагнерівці тренуватимуть білоруських військових. Це означає, що, можливо, їх використовуватимуть на російських військових базах.

Також вагнерівці привезуть з собою кримінал, це дуже небезпечно і білорусам всього цього не потрібно. Включно із російськими солдатами та російською ядерною зброєю.

— Білоруси будуть якось цьому протидіяти?

— Так. Вони не хочуть бачити російські війська на своїй території. Ми бачили, як на початку війни білоруси зустрічали росіян. Вони фіксували пересування російської військової техніки, організували диверсії, саботажі, обʼєдналися навколо проєкту "Білоруський Гаюн", який збирав дані про переміщення російських військ. Схожим чином будемо діяти і зараз.

Наразі ми пробуємо оцінити, скільки саме вагнерівців приїде до нас і будемо вирішувати, яким же чином протидіяти їм. Наше завдання — зробити так, щоб вагнерівцям у Білорусі не було комфортно. Аби вони розуміли, що білоруси їм не раді і почувати себе як вдома вони не будуть.

Звичайно, що вуличні протести наразі неможливі, лише партизанка та підпілля.

— ЗМІ пишуть, що на території Білорусі таки розпочали будівництво таборів для пригожинців?

—Так, така інформація була від самої ПВК, мовляв, вони будуватимуть такі табори на сході Білорусі. Скоріш за все Лукашенко передасть їм елементи військової інфраструктури, які не зайняті білоруськими військами. А вже потім їм можуть надати якісь більш довгострокові місця.

Але коли ми говоримо про тисячу людей — зрозуміло, що їм потрібна певна інфраструктура, обслуговування. Дуже сумніваюся, що білоруси захочуть працювати на вагнерівців. Також з ними має працювати й прокуратура, адже ясно, що будуть різні злочини і до цього теж треба бути підготовленими.

— Лукашенко стверджує, що мало не особисто запобіг заколоту в Росії.

— Він бреше як дихає, і для нього це нормально. Робить все можливе, аби тільки зберегти свою владу. Щодо стосунків із Пригожиним, думаю, це ситуативна дружба. Протягом багатьох років вони торгували.

Можливо, Лукашенко постачав йому певну зброю під час операцій в Африці. Не думаю, що це дружба, скоріше, це певні інтереси. Це як у злодіїв у законі, як у злочинців. Вони розуміють, яку вигоду можуть отримати один від одного. Тим більше, в обох є скелети у шафі. Ось і вся їхня співпраця. Власне, як у Лукашенка із Путіним.

Було багато розмов, що от добре було би їх посварити. Але це не працює. Такі речі вони сприймають за слабкість і будуть триматися один одного.

До речі, Лукашенко сподівається, що це він буде використовувати Пригожина у своїх інтересах, але щось мені підказує, що буде навпаки.

— Які можуть бути плюси для Лукашенка від перебування вагнерівців у Білорусі?

— Він продає це як свій дипломатичний успіх. Мовляв, це він помирив Путіна та Пригожина. Вдає із себе найбільшого миротворця у світі, який уберіг світ від ядерної війни. Пропаганда просто обливається одами в бік Лукашенка, як він рятував Росію від розпаду.

З іншого боку вся ця ситуація легітимізує його. Лукашенко показує, що самостійно може ухвалювати рішення без наказу Путіна. Також це інструмент тиску на сусідні країни — Україну, Польщу, Литву, Латвію. Мовляв, якщо будете вводити санкції — напущу на вас Пригожина чи ядерну ракету. Типовий зеківський та кримінальний шантаж з боку Лукашенка, яким він займався протягом багатьох років.

Ну і четверте, це піднімає його важливість для Путіна. Лукашенко для нього справжня знахідка, яка майже нічого не коштує, а вирішує відразу стільки проблем.

— У суботу від білоруської опозиції звучали меседжі, аби білоруське населення чекало від них відповідного сигналу. Про що могла йти мова?

— Колона на Москву відкривала можливості для білорусів. Коли Москва займається собою — у Путіна немає ресурсів контролювати ще й Білорусь. Для нас це означає шанс на визволення.

На жаль, цей марш закінчився і дуже дивно для нас, що не у Москві, а у Білорусі. Через це маємо дещо скоригувати наші плани.

Наразі ще немає вікна можливостей, навпаки ця ситуація відкинула нас на пару кроків назад. Адже чим більше російської присутності у Білорусі — тим складніше нам організовувати спротив.

У нас є люди в лукашенківських міністерствах та в армії — спробуємо від них дізнатися інформацію про нинішні настрої.

— Які настрої у ваших джерел були до пригожинського недопутчу?

— Є люди, які підтримують демократичні зміни після 2020 року. Вони ділилися з нами інформацією та розповідали, що відбувається. У 2022-му вони брали активну участь у протидії російській армії. Завдяки їм відбулося багато партизанських атак.

Останні опитування, які ми мали на початок червня, показують, що лише 2% білорусів вважають, що білоруська армія повинна вступити у війну. Це означає, що за останні півтора року ми змогли сформувати консенсус у суспільстві серед усіх груп населення про те, що Білорусь не має воювати.

— Скільки саме російських військових наразі перебувають на території Білорусі?

— Нам відомо про 4-4,5 тисячі російських військових, які перебували у Білорусі на середину червня. Також у нас є російські комплекси С-300, С-400, Іскандери. Думаю, восени прибуде більше військ, адже у Росії якраз триватиме призовна кампанія.

Що змінилося, так це те, що російських та білоруських військових відокремили одних від одних. Росіяни перестали довіряти білорусам і вже в окремих казармах та частинах роблять так, аби ті між собою не перетиналися. Білоруси дуже погано відносяться до росіян.

— Російська авіація поки що припинила завдавати ракетних ударів по Україні із території Білорусі. З чим це повʼязано?

— Останні обстріли були у жовтні 2022 року, але це не відміняє усіх запусків, які були до жовтня. Всі, хто брав у цьому участь та підтримував це, мають понести відповідальність та бути притягнутими до трибуналу і судів.

Ми збираємо прізвища не лише тих російських військових, які використовували білоруську територію, але й тих білоруських громадян, які їм у цьому допомагали. Усі вони понесуть відповідальність.

— Росія також начебто забрала із Білорусі винищувачі МіГ-31, які несуть ракети "Кинджал".

— Вона справді привозила до Білорусі "Кинджали", проводила тренування там, але потім нібито вивезла. Наразі Росія не привозить зброю до Білорусі, а навпаки, вивозить її від нас. За останній рік ця цифра становить більше 130 тисяч тонн різного озброєння. Майже все воно відстріляно.

Залишається певний запас танків, але мова йде не про тисячі, а про сотні одиниць. Загалом всього озброєння, яке ще залишилося у Білорусі, недостатньо ні для захисту нашої країни, ні для атаки на Україну.

Білоруська армія перестала бути якоюсь серйозною силою. Вона не має ні досвіду, ні бажання, ні мотивації допомагати Путіну. Думаю, що Росія теж на це вже не розраховує, але все ще витискатиме із них по максимуму.

— Поміж тим Лукашенко привів білоруську армію у стан повної бойової готовності. Навіщо йому це знадобилося?

— Лукашенко постійно, ще від листопада 2021 рок, проводить військові навчання. Періодично буває то повна бойова готовність, то надзвичайна бойова готовність. Думаю, це піар і нічого більше. 13 років тому я теж служив у війську і ще тоді нам розповідали про те, що Україна йде в НАТО і готується нас захопити. Армію теж приводили у повну бойову готовність, але насправді це нічого не означало.

Думаю, Лукашенко зробив цю заяву, аби показати Путіну свою лояльність. Загалом останній його виступ нагадував не виступ білоруського політика, а російського губернатора.

— Що із російською ядерною зброєю? Вона вже у Білорусі чи ще ні?

— Ми чули від диктаторів, що це вже так, але підтверджень немає. Ядерна зброя — це ж не хліб чи товарний вагон, який можна привезти. Сліди будь-якого такого перевезення були би помічені нашими інформаторами та партнерами. Тому цілком ймовірно, що цього поки що не сталося.

Думаю, ситуація підігрівається навмисне перед самітом НАТО, аби змусити західні країни зменшити підтримку України. Такий наратив транслюється через всі російські пропагандистські медіа.

Мовляв, якщо ви будете підтримувати Україну та Тихановську — почнеться ядерна війна. Ясно, що на якусь групу обивателів у західній Європі це ще може спрацювати. Ось таким чином вони спробують розколоти суспільство та західні держави.

— Є ймовірність, що ядерну зброю взагалі не доставлять у Білорусь?

— Думаю, що доставлять, адже роботу зі створення спеціальних сховищ розпочато. Та й Лукашенко не упустить можливості покрасуватися із ядерними ракетами та показати, який він крутий, легітимний, важливий та страшний. Але коли це відбудеться — сказати складно. Можливо, навіть наступного року. Поки її нема — наше завдання зробити так, щоби вона і не зʼявилася у Білорусі.

— Є реальні дієві методи?

— Думаю, це міжнародний тиск як на саміті НАТО у Вільнюсі, так і на Генасамблеї ООН. Росія має знати, що буде відповідь. Думаю, Лукашенка та Путіна реально лякає можливість трибуналу. Адже одна справа — заяви та звіти, а інша — коли є ордер на арешт. Вони ж не хочуть у майбутньому бути притягнутими до відповідальності, як і їхнє найближче оточення.

Останні розуміють, що рано чи пізно Путін і Лукашенко падуть. І якщо слідство та трибунал проти них розпочнуться вже зараз — потім вони не зможуть відкрутитися від відповідальності.