Чи вимагають США від України виконання "Мінська"? Розвінчуємо кремлівські фейки

Ввечері 27-го січня відбулася третя за останні два місяці телефонна розмова Володимира Зеленського з Джо Байденом. Очільники держав вже традиційно говорили про напружену ситуацію на російсько-українських кордонах. Під час неї, серед іншого, прозвучало, що посольство США у Києві продовжить працювати у штатному режимі. Після переговорів президентів стало відомо, що 31-го січня Рада безпеки ООН збереться, аби обговорити загрози російського наступу.

Новини.LIVE розповідає, чому Білий дім так багато уваги приділяє "українському питанню" та чи справді Вашингтон спонукає Київ до виконання Мінських угод.

"Нічого про Україну без України"

Новина про дзвінок американського президента не стала б такою резонансною, якби не повідомлення CNN, що співрозмовники начебто сперечалися щодо рівня загрози російського вторгнення. Посилаючись на анонімного співрозмовника, видання стверджує, що їхня розмова пройшла "не дуже гладко". Байден нібито наполягав, що Путін вже практично ухвалив рішення про масштабний напад на Україну у лютому. На що Зеленський відповідав, що ситуація "небезпечна, але неоднозначна", а загрозу вторгнення не варто перебільшувати.

В Офісі президента і Білому домі спростували інформацію CNN. У Байдена заявили, що анонімне джерело "злило неправдиву інформацію". З чим погодився радник голови ОПУ Михайло Подоляк, назвавши інсайд таким, що "повністю розходиться з фактами".

Перемовини президентів відбулися після того, як США і НАТО надали Росії відповіді на запропоновані нею "гарантії безпеки". У них, зокрема, йдеться про те, що Альянс не погоджується з ультиматумом щодо непоширення воєнного блоку на Схід. За словами експерта з міжнародних відносин Володимира Дубовика, Штати намагаються слідувати принципу "нічого про Україну без України", а тому між Білим домом і Банковою відбуваються постійні консультації.

"Для всіх важливо, щоб цей принцип працював. Тому після контактів з Москвою Штати спілкуються з нами і координують дії", - відзначив експерт.

Разом з тим, беззаперечним залишається той факт, що Київ і Вашингтон все ж таки по-різному розцінюють небезпеку вторгнення РФ. Зеленський прямо заявляє, що у Байдена необґрунтовано нагнітають паніку. Цікаво, що різні оцінки загрози часто з'являються з посиланням на одні і ті ж розвідувальні дані. Вважаючи атаку російської армії дуже ймовірною, США ініціювали на 31-е січня засідання Ради безпеки ООН.

Починаючи з 2014 року, Радбез неодноразово збирався для обговорення війни на Донбасі. Навіть трохи дивно, що про напружену ситуацію на кордонах України говорять вже третій місяць, а в ООН це питання досі не піднімалося.

Читайте також: Чому США і НАТО не приймуть ультиматуми Путіна щодо України

ООН не можна назвати фіктивною інституцією. Її рішення обов'язкові для виконання. Щоправда, є нюанс. Постійні члени Ради безпеки мають право вето на будь-яке рішення організації. Росія - один з п'яти постійних членів Радбезу. А тому, очевидно, буде блокувати не вигідні для неї ініціативи. Та навіть незважаючи на це, на думку Дубовика, не треба нехтувати таким міжнародним майданчиком як ООН.

"Для України буде корисно обговорити в ООН питання російської ескалації. Зазвичай, Росія там опиняється в меншості або наодинці. Всі інші - проти неї. Вочевидь, вирішити наявні проблеми в Радбезі не вдасться, оскільки РФ має право вето. Але для розголосу там варто піднімати питання, які турбують нас", - відзначив експерт.

До того ж на засіданні Радбезу ООН можна буде дебатувати з представником Росії. Оскільки Кремль другий рік поспіль ігнорує заклики до переговорів, це як-не-як можливість для прямого діалогу.

Кремлівські фейки про вимоги Вашингтону

За однією з версій, США спеціально нагнітають ситуацію з ймовірним вторгненням, аби спонукати українську владу до виконання Мінських угод. Мовляв, Київ роками ігнорує домовленості щодо Донбасу, що всіх втомило, а тому Вашингтон хоче у такий спосіб прискорити процес.

Насправді ж відповідний наратив просуває Росія, яка, власне, й зацікавлена у реалізації політичної частини "Мінська" про вибори на окупованих територіях до того, як будуть виконані безпекові пункти угоди про контроль над кордоном. Натомість у США неодноразово наголошували, що саме РФ, а не Україна відмовляється виконувати Мінські домовленості. Це нещодавно підтвердив колишній спецпредставник США Курт Волкер.

"Проблема не в Україні. Проблема в тому, що Росія закликає до виконання Мінських угод, але сама ніколи не дотримується їх. Не відводить війська, не припиняє вогонь, не розпускає незаконні військові формування на окупованих територіях. Тому Штатам не потрібно ні до чого підштовхувати Україну", - заявив він в ефірі одного з телеканалів.

Читайте також: У лютому напруга зросте. Чи використає РФ Білорусь як плацдарм для наступу на Україну

На думку експерта-міжнародника Дубовика, між Києвом і Вашингтоном щодо Мінських угод, вочевидь, проговорюються ідеї, які дозволять зрушити процес з місця. Однак про примус не йдеться.

"Чи вимагають від нас пристати до російського бачення "Мінська"? Не думаю. Швидше за все, шукають такі варіанти реалізації угод, які б не викликали спротиву у жодної зі сторін, оскільки Путіну для деескалації потрібно продемонструвати результат", - припустив він.

У ході візитів Держсекретаря Ентоні Блінкена до України також не звучало вимог про необхідність імплементації "Мінська". Радше, були розмови про неможливість відступити від них. І на це є причини. По-перше, антиросійські санкції країнами Заходу ухвалювались на період "до повного виконання підписаних у Мінську домовленостей". По-друге, угоди являються єдиним документом про врегулювання конфлікту на Донбасі, який погодили росіяни. Як відомо, свій підпис під домовленостями у лютому 2015 року поставив на той час посол РФ в Україні Михайло Зурабов.

У геополітичному контексті версія з сіянням паніки через небезпеку російського вторгнення в інтерпретації кремлівських пропагандистів звучить наступним чином. Начебто Вашингтон спонукає Київ виконати "Мінськ", як цього хоче Москва, аби заручитися підтримкою Росії у протистоянні з Китаєм. Втім, подібну версію навряд чи можна назвати правдоподібною. Інакше Кремль вже зараз мав би вдаватися до недружніх кроків щодо Пекіна. Однак нічого подібного не спостерігається.