"У повітрі трупний яд. Пахне загибеллю росії": Яковенко про пропагандистів, Кадирова та кінець режиму путіна

Після успіхів Збройних сил України на фронті та поразок російської армії, пропагандисти відкрито почали критикувати своїх військових, генштаб та навіть владу. Наприклад, пропагандистка Маргарита Симоньян відхрестилася від причетності до російської влади, зазначивши, що є представницею суспільства.

Чому ж рупори кремля перевзуваються на ходу і що буде, як ЗСУ звільнять не лише Херсон, а й всю Луганщину — в інтервʼю Новини.LIVE розповів російський журналіст Ігор Яковенко. 

— Перемоги української армії на фронті примусили російських пропагандистів на ходу змінювати риторику. Наприклад, Маргарита Симоньян написала, що вона служить не владі, а своєму народові. А істерична риторика Соловйова спрямована в бік російського генштабу.

— Мистецтво перевзуватись у повітрі вражає, і не лише у Симоньян. Якщо людина, яка не в курсі справи, включить зараз федеральні канали, то з подивом почує, що виявляється, у росії не все гаразд, а в армії крадуть. Просто неймовірно!

Соловйов закликає повісити на Красній площі парочку воєнкомів, які теж, виявляється, поводяться неправильно. Йде атака на генштаб рф. Що ж відбувається?

По команді АП включений режим "цар хороший, бояри погані". Поразки на фронті та постійне перемелювання ЗСУ боєздатного угруповання російських військ по напрямку Херсона і нещодавнє під Лиманом доводиться на когось перекладати. Влаштували показову прочуханку генералів та воєнкомів. А з оголошенням путіним мобілізації війна прийшла в дім кожного росіянина. Пішло незадоволення того самого глибинного народу, якого путін вважав своїм ядерним електоратом.

Потрібен громовідвід, яким би відвели незадоволення від верховного головнокомандувача. Тому пропагандистам була дана команда увімкнути режим "цар хороший, бояри погані". Всі погані — генштаб, генерали, воєнкоми і взагалі все погано, неправильно всі воюють, слід включити жорсткий режим, включно із тотальною мобілізацією, скинути ядерну бомбу, а от путіна при цьому вивести з-під удару. Він один наразі робить все правильно.

Але є складніша історія. Чимало росіян почали розуміти, що війна програна. Це розуміє Кадиров, це ще з самого початку зрозуміли генерали, і в принципі, це вже розуміють і пропагандисти.

— Хіба вони не розуміли це з початку війни? Пропагандисти — вони ж журналісти, тобто люди, які оперують фактами, а значить, більш-менш можуть ну хоч якось обʼєктивно оцінити ситуацію.

— Ми всі перебуваємо у певній інформаційній бульбашці, тому сприйняття реальності у нас в усіх різне.

Наприклад, той же путін, який заточив себе в інформаційний бункер, почав цю війну сам особисто. Чому?

— З путіним все зрозуміло, але ж пропагандисти розуміли, що відбувається в реальності. Чи ні?

— Їх професія — брехати. Тому людина може обмежувати себе в інформації. Російські пропагандисти дійсно жили на заході, вчилися у непоганих журналістських школах, але в якийсь момент їм стало вигідно служити фашистському режиму. Їхньою роботою стала постійна брехня і ця брехлива маска приросла до обличчя. Далі вона перейшла у структуру особистості, почалась професійна деформація.

Деякі пропагандисти дійсно повірили у все те, що говорять, почалась така собі корупція свідомості. Вона змінює картину світу. Наприклад, Чикатило називав себе санітаром лісу, продовжував жити і добре себе почував. Вважав, що знищує шкідливі бур’яни.

Так і пропагандисти. Але вони зараз виконують не лише накази кремля зі створення моделі "цар хороший, а бояри погані". Паралельно вони готуються до кардинального перевзування у випадку самоліквідації або остаточного руйнування путінського режиму та можливого розвалу Російської імперії.

Я знаю більшу частину цих людей, і вони вже не раз перевзувалися у своєму житті. Хтось це робив за одну секунду прямо в повітрі, різко змінюючи свою риторику, хтось поступово.

Багато з них розраховують, що у випадку знищення путінського режиму вони швиденько перефарбуються і той же Соловйов зможе очолити якусь комісію з депутінізації росії. Не виключено, що він намагатиметься засуджувати таких, як я, що ми халатно скидали путінський режим, погано працювали в інформаційному полі, а от він, прикидаючись ідіотом, руйнував його зсередини.

— При цьому вони — співучасники путінської війни в Україні і співучасники щоденних вбивств.

— Безперечно. Вони — потенційні сидільці на лаві підсудних, тому вже зараз намагаються уникнути цього вироку.

Звісно, хтось буде намагатися втекти і сховатися, грошей у них багато, вони мільярдери. Але дехто буде намагатися зобразити із себе борця з режимом. Я впевнений, що такі теж знайдуться. Але відео з інтернету нікуди ж не подінеться. Докази для трибуналу є, від них нікуди не втечеш.

У багатьох включився механізм — рятуйся як можеш, і він стосується не лише пропагандистів. В нього вже включився Кадиров, який намагається зберегти свою гвардію і готується до розвалу росії, щоби відбитися від силовиків, які не можуть його терпіти. У росії багато хто вже починає готуватися до життя після путіна. Хтось далекоглядний вже побіг…

— Як Чубайс?

— Як Чубайс (Анатолій Чубайс, російський політик, виїхав із росії ще в перший день повномасштабного вторгнення. — Ред.), Дворкович (Аркадій Дворкович, російський політик. — Ред.). Біжать багато менеджментів компаній, когось вже вбивають у процесі поділу. Коли розвалювався Радянський Союз, був цілий падіж високопоставлених співробітників ЦК КПРС прямо з вікон на Старій площі. Вони випадали один за одним.

Нинішня черга самогубств цілком очевидно повʼязана із поділом післяпутінської росії — капіталу, територій. У повітрі пахне загибеллю росії та майбутнім трупним ядом. Росія почала пахнути смертю, на що різні люди реагують по-різному. Можливо, хтось цього поки що не відчуває, дехто, як от клінічні дурні у Держдумі, яких набрали туди навмисне, до кінця кричатиме "да здравствует путин". Навіть коли його вже не буде. Але захищати його ніхто не вийде, як колись ніхто не вийшов захищати Радянський Союз.

— Коли це станеться?

— Думаю, до суду та заслуженого трибуналу путін не доживе. За прогнозами досить авторитетних людей, Україна буде повністю деокупована навесні 2023 року. От до цього моменту путін може не дожити. Перша ж дуже серйозна поразка, як, наприклад, деокупація Херсона, Луганської області чи навіть одного Луганська, — буде таким потрясінням, що викличе тектонічні зсуви. Ось це може призвести до обвалу режиму.